Шамрай Наталія, багатодітна мати, у якої 4 синочка і лапочка дочка.
Звертається за допомогою і вірить в нашу підтримку і допомогу малюкам. Мама перебуває у вкрай важкому становищі, в розпачі. Ніколи не думала вона, що доведеться просити про допомогу!
У 2008 році маючи двох дітей, вона вийшла заміж. У 2009 році народила третього сина Матвія, було все чудово. Через 1 рік 7 місяців вона дізналася, що в положенні двійнятами. Так як вона дуже мріяла про дівчинку, Наташа була на сьомому небі від щастя.
На 28 тижні вагітності у неї почалася кровотеча, перебуваючи в лікарні її відразу прооперували. В результаті народилися: I – хлопчик вагою — 1550 кг, зріст — 41 см, сам не дихав, підключили до штучної вентиляції легенів; II – довгоочікувана донечка: вага — 1230 кг, зріст — 38 см. Рятували маму і дітей…
У лікарні вони пролежали 2,5 місяця. Щоденні крапельниці, антибіотики, ліки… все було направлено, щоб діти могли самостійно дихати, вчили їх смоктати, ковтати… Коли їх готували на виписку їм ніхто не сказав, що у них можливі якісь проблеми і наслідки.
Так як у Наталії, на той момент, було вже три дитини, вона відразу зрозуміла, що, щось не так з дітьми, годування займало по 1 годині на одну дитину, вони постійно були схвильовані і плакали без кінця. Діти не могли самостійно ковтати і смоктати. Коли Іллюші було 6 місяців, йому поставили діагноз — спастичний тетрапарез, в подальшому — ДЦП. Він був в тонусі, вивертався в «місток». У рік, коли вони пішли до окуліста, на мамине питання: «що у нас з очима?», Лікар відповів: «а що хорошого може у Вас бути … Вони у Вас дві рослини, які нічого самостійно робити не можуть і не будуть».
В 1 рік її донечці теж поставили діагноз ДЦП, спастичний геміпарез. До трьох річного віку дітки часто і дуже хворіли, постійно лежали в лікарнях. В результаті мама почала наполегливо займатися дітьми, самостійно робила постійні масажі, ЛФК.
Але на цьому мамині випробування не закінчилися, в травні 2014 року її третій син захворів на цукровий діабет 1-тип, важка форма (на інсуліні). Після цього всього їх тато не витримав і пішов, залишивши сім’ю.
На даний момент двійня розумово розвинена на свій вік, розмовляють, самі не сидять і самостійно не ходять, і себе не обслуговують.
З 2013 року їздять постійно на реабілітації, діткам це дуже допомагає. З центру «Козявкіна», вони привозять нові навички. Ілля навчився повзати, стрибати «жабкою», раніше він тільки лежав. Веронічка також стрибає «жабкою», навчилася ставати на високі коліна, вчиться ходити за дві руки.
У лютому 2018 року Вероніка і Іллюша проходили планову реабілітацію, і лікар ортопед помітив проблеми у дівчинки. Через тонус ніг, у неї почала руйнуватися тазобедрена кістка і кістка головки ніг. Терміново довелося оперувати в м. Київ. Післяопераційний період проходив дуже складно, дівчинка довго відходила від наркозу, болю, безсонні ночі, три тижні дитина була в розпірках. Після зняття гіпсу доводилося починати все заново, відновлювати все напрацьоване роками. Зараз Вероніка вміє повзати, ходити за опору, з ходунками і за дві руки. На вересень 2018 р. була призначена також операція в Києві і Іллюші. Вивели йому гомілкостопи і теноміотомію. Інтелект збережений.
Післяопераційний період проходив важко, відновлення було складним і важким. Зараз Іллюша може повзати, ходити за дві руки, з ходунками.
ДЦП — це не вирок, Наталя щиро в це вірить. Це важка і наполеглива праця!
Дітки дуже важко і наполегливо працюють, їздять на реабілітації 3-4 рази на рік. Але, на жаль, в цей час не має нічого безкоштовно. Ресурси сім’ї спустошені, знаходяться у великих боргах. Борг за квартиру, за кредити, які Наталя брала ще з чоловіком на операцію і порятунок дітей… Усі гроші, які отримує мама на дітей вона витрачає тільки на реабілітації. Пішли поліпшення у двох діток, зупинятися ніяк не можна, щоб не повернулося до вихідного стану, рецидив.
Лікарі кажуть, що діти дуже перспективні, у них є всі шанси самостійно ходити і бути повноцінно-здоровими людьми. Потрібно тільки наполегливо працювати і все вийде!
Через тонус рук з письмом у Іллюші поки не виходить. Мріє навчитися ходити і бути таким як усі. Хоче стати батюшкою в церкві або дитячим хірургом, щоб допомагати іншим діткам в складних ситуаціях, оперувати їх і дарувати їм можливість повноцінно і самостійно жити. Веронічка знає весь алфавіт, вміє читати, починає потихеньку писати, Іллюша поки намагається. Любить знімати відеоблоги та малювати. Мріє працювати в салоні краси.
Мама просить допомоги, небайдужих людей, допомогти їй поставити дітей на ноги. Сама вона не справляється!
«Вибачте за мій крик душі і прохання, молю Вас допоможіть, будь ласка. Дуже Вам буду вдячна, нехай Господь Вас благословить за Ваші добрі справи».
На даний момент необхідний курс реабілітації в клініці «Козявкіно» на загальну суму 60 000 грн.
ДАВАЙТЕ РАЗОМ ТВОРИТИ ДОБРО!!!
