Діагноз: ДЦП, атонічно-астатична форма, виражена стійкими руховими порушеннями в кінцівках. Затримка психо-моторного розвитку.
Дмитрик друга дитина в сім’ї. Вагітність проходила без ускладнень. Проте було передлежання плаценти. Народився Дмитро з вагою 3700 гр, зростом 50 см і відразу закричав.
Виписали Дмитрика на 4 день з діагнозом здоровий. У 3 місяці у нього почалися серйозні проблеми. Почалися страшні судоми, які часто повторювалися. В Дрогобицькій дитячій лікарні не змогли допомогти і скерували у Львівську дитячу клінічну лікарню. Там почалося довготривале лікування. Підбирали протисудомні препарати, обстежували і допомагали чим могли. Призначили препарат «Депакін», який покращив стан, але не зняв судоми. Потім лікувалися «Топомаксом». Велика вдячність лікарю Гузар Оксані Тадеївні, яка дуже грамотно лікувала Дмитрика і надзвичайно йому допомогла. В рік Дмирику поставили діагноз: ДЦП, гіпостатично-ішемічне ураження, епісиндром, м’язева гіпотонія, затримка моторного розвитку. Голову Дмитрик не утримував, не сидів, не пересувався, самостійно не жував. Майже не реагував на зовнішній світ.
А далі закрутилося колесо обстежень, лікувань, страждань, переживань, болю і смутку. Було обстеження в Київському інституті педіатрії акушерства і гінекології пр. Перфілова А.П. і інших професійних неврологів.
Лікарі нічим не могли обнадіяти, мовляв до батьків: «Що ви ще молоді і у вас ще все попереду!». Проте Божа милість, терпеливість, надія і любов потроху вертали Дмитра до життя.
В 3 роки припинилися судоми. Почалося лікування і реабілітація Дмитра в Міжнародній клініці відновного лікування м. Трускавець, Львівській обласній дитячій спеціалізованій клінічній лікарні, Евпаторійському центральному дитячому клінічному санаторії міністерства оборони, в «Іскрі», в дитячому спеціалізованому клінічному санаторії «Хаджибей». В 3 роки перша перемога Дмитро почав тримати голову, в 5 років – сидіти. Крапля по краплі проявлялися покращення і ще більшою здавалася надія на одужання. Внаслідок лікування був позитивний результат. Потрібна постійна реабілітація, яка допоможе дитині швидше впоратися з недугом, щоб вона змогла бігати, розмовляти, жити повноцінним життям.
На даний момент Дмитрику 12 років. Він є люблячою дитиною в сім´ї. Він надзвичайно добрий, життєрадісний і сповнений оптимізму хлопець. Бажання до життя перемагає страшний недуг. Дмитрик самостійно сидить, ходить тримаючись за обидві руки на брусах, уже сам жує, але ще сам себе не обслуговує, не розмовляє, проте активно висловлює свої емоції і переживання. Він дуже здібна дитина. Батьки вірять в Божу ласку і щиру допомогу добрих людей. Проте самостійно справитися з проблемою неможливо, тому батьки звернулися до благодійного фонду “Мрію жити” за допомогою.
ДАВАЙТЕ РАЗОМ ТВОРИТИ ДОБРО!!!
