Артур народився на 35 тижні вагітності, з вагою 2.400 та оцінкою по Апгар 6, при народжені не закричав та після цього відразу віднесли в реанімацію пологового будинку. Підключили до СРАР та 11 днів він перебував в реанімації. Після цього направили в Охматдит у відділення Глибоко Недоношених дітей, лікарі зазначили стан летаргії та не давали ніяких шансів на життя. Але молитви матері та робота лікарів дали покращення, але після здачі чергових аналізів виявили діагноз грибковий сепсис з енцефаломієлітом, абсцес в лівій тімянній області головного мозку. Довготривала та дороговартісна терапія, але зразу вона також не допомогла. Після консультацій імунолога, був виявлен імунодефіцитний стан, та лікарі казали що до року дитина не доживе без імунітету. Змінювали терапію, МРТ кожні 7 днів для контролю чи діють ліки і чи йде покращення.
Мати з сином після чотирьох місячного лікування повернулись додому, казалось що все добре та життя налагоджується. Але помітили, що дитина іграшками не цікавиться, в руки не бере, погляду не фіксує, не перевертається та не усміхається. Після консультації невролога, порадили масаж та поїхати на реабілітацію. Після масажу поліпшення не було, пройшло декілька місяців і в Артура з’явились судоми – страшний діагноз епілепсія, синдром Веста.
Мати з сином місяць пролікувались в 1 лікарні Києва в неврологічному відділенні… Поки не підібрали проти судомні препарати… на жаль підійшли ліки лиш ті, які не зареєстровані в Україні та дуже дорого коштують – САБРІЛ.
Після всього записались в реабілітаційний центр на консультацію до невролога, після чого сказали, що у Артура затримка розвитку та ще після судом пішов відкат у розвитку. Після багато курсів масажу, постійної фізкультури – хлопчик почав в 8 місяців по трошки перевертатися та фіксувати погляд трішки, брати іграшки та посміхатись. Потім поїхали на реабілітацію та коли пройшли повне обстеження, невролог сказала, що у Артура формується ДЦП.
Після реабілітації хлопчику поліпшили стан, рекомендували їздити 1 раз на 3 місяці. Але на жаль у матері не було такої можливості, так як вона виховує сина сама. І змоги не було піти працювати, тому що не було з ким залишити дитину, займалися дома, робили масаж, займались фізкультурою та плавали у ванні. Після довгих курсів масажу хлопчик почав пробувати трішки сідати, але не повзав. Потім поїхали на реабілітацію і після неї він почав сідати та повзати по пластунські. В центрі сказали, що є шанс на ходьбу.
Після проходження кількох реабілітацій Артур став краще себе почувати, впевнено вставати біля опори та самостійно себе стримувати.
Артурчик любить дивитися реклами та мультики, посміхатися та гратися іграшками, особливо своєю улюбленою пружинкою.
Найбільше бажання мати – побачити як її син ходить, усміхається та почути від нього перше слово МАМА. Мати надіється, що Артур не буде відставати в розвитку і в психічному і моторному, матиме багато друзів та нічим не відрізнятиметься від здорових діток.
На даний момент необхідний курс реабілітації в Центрі реабілітації дитини “Вікторія” на загальну суму 29 900.00 грн.
ДАВАЙТЕ РАЗОМ ТВОРИТИ ДОБРО!!!
