Васюшкін Артем через лікарську недбалість (безводний період дитини протягом 7 днів) народився недоношеним в терміні 32 тижнів. У результаті кисневого голодування постраждав мозок дитини. У віці 1 рік хлопчику встановили діагноз ДЦП, діплегіческая форма, тетрапарез, затримка розвитку. З цієї хвилини почалася болісне і важке життя для дитини і всієї родини. Постійне лікування в лікарнях, реабілітаційних центрах, болісні хворобливі процедури, голковколювання, крапельниці, операція на очках. В результаті великої роботи дитина навчилася повзати, говорити, стояти біля опори. Але високий тонус в ніжках не дає йому можливості стояти самому, ходити, немає рівноваги. Лікування має бути постійним, безперервним, інакше в організмі дитини виникають незворотні процеси, зміни в кістках і суглобах, контрактури. І перспективний хлопчик може перетворитися на глибокого інваліда. Тонус в ніжках настільки великий, що дитина відчуває постійні болі, судоми в м’язах, порушений денний і нічний сон.
Лікування в клініці Козявкіна завжди дає хлопчику великі результати. Тонус зменшується, м’язи зміцнюються, дитина вчиться новим навичкам і вмінням. Артему просто життєво необхідно постійне лікування в цьому центрі. Але сім’я вже фінансово виснажена, немає можливості продовжувати лікування Артема. Ситуація ускладнена тим фактом, що сім’я проживала в м. Горлівка, Донецької обл. У результаті війни було втрачено все (житло, робота, всі нажиті роками речі). Ось уже більше року сім’я проживає біженцями в м. Трускавець. Словами не передати, які труднощі вони пережили за цей час. Але батьки не мають права не лікувати перспективного, розумного, життєрадісного синочка.
Тому родина Артема і звертається за допомогою в благодійний фонд “Мрію жити” з проханням допомогти оплатити лікування в клініці ім. Козявкіна. Артем вже розуміє, що він не такий, як усі. Він так мріє ходити, бігати з дітками, постійно запитує, коли він так навчиться. Нікому не побажаєш почувати в ці хвилини те, що відчувають батьки.
ДАВАЙТЕ РАЗОМ ТВОРИТИ ДОБРО!!!
