Як ви пам’ятаєте БФ “Мрію жити” відкрив соціальний проєкт “Незламні діти України з інвалідністю”.
Сьогодні ми хочемо поділитися з вами історією матері відважного українця – Балагури Михайла.
” Мишко народився в березні 2019-го року, недоношеним, назбирав майже всі захворювання, які бувають у таких дітей, але вижив. Після виписки з пологового ми почали бігати від лікаря до лікаря, аби нівелювати наслідки перенесених хвороб. У лютому 2020-го ми нарешті потрапили до хорошого реабілітаційного центру, де з дитиною займалися, розвивали його. Прозаймалися ми тиждень і прийшов локдаун. Півроку займалися лише вдома, як раптом у серпні 2020-го я побачила рекламу ЦФР «Крок за кроком – до мети». У вересні ми вже пройшли свій перший курс у «Кроці» і закохалися в цих людей, бо вони прекрасні. Їздили займалися кожні 2 місяці, Мишко мав результати після кожного курсу.
У лютому 2022-го ми теж поїхали на реабілітацію, поїхали з Києва 19-го числа. Ніхто не вірив, що почнеться повномасштабна війна, ми навіть не зібрали тривожну валізу.
24-го лютого 2022-го року ми прокинулися від телефонних дзвінків родичів і друзів зі словами «війна почалася». Одразу в паніці почали думати, що робити, куди бігти, чи зайдуть росіяни в місто. Вирішили нікуди не виїздити, а за потреби захищати свій дім. Дяка нашим захисникам, у Кривий Ріг окупанти так і не прорвалися, але коли захопили Херсонську область, почали регулярно обстрілювати «Градами», «Смерчами» та іншою артилерією і ракетами. Два місяці ми спали в коридорі і буквально щохвилини моніторили новини. Прилітало дуже близько, але наш дім цілий і всі рідні живі, це найголовніше.
Мишко спочатку лякався сирен, а потім звик. Страшно, коли діти звикають до війни, так не має бути, але вже як є. Під час війни звісно дохід сім’ї дуже сильно впав і якби не допомога небайдужих людей, Мишко залишився би без реабілітації. Незважаючи ні на що, ми вирішили залишатися в Україні і робити все можливе для прискорення нашої перемоги і розвалу недоімперії по сусідству. Дуже сподіваюся, що якнайшвидше наші діти повернуться до нормального життя. “
