Благодійний фонд «Мрію жити» і батьки Купрієвич Ромочки звертаються до всіх небайдужих людей за допомогою в реабілітації маленького принца.
Ромочка – красивий, життєрадісний і добрий хлопчик. Але, на жаль, все життя Роми (а це вже шість років і дев’ять місяців) – боротьба за можливість рухатися і відчувати цей світ так, як усі. У хлопчика важка форма ДЦП, двосторонній гемипарез. Через своєчасно не надану в день пологів допомогу, у нього сталося гіпоксично-ішемічне ураження нервової системи, ВШК 2-го ступеня, ПВЖК. Тиждень Ромочка лежав у реанімації, п’ять днів на штучній вентиляції легенів. Потім перевели у відділення для недошених діток. Спочатку кувез з додатковим киснем, ліжечко з підігрівом. Вчилися самостійно дихати, тримати температуру тіла і дуже важко давалося ковтати. Через два місяці після народження ми, нарешті, опинилися вдома. А в шість місяців Рома ні сів і не почав повзати, як більшість його однолітків. Робили домашній масаж, відвідували фахівців і чули тільки одне: «Все буде добре»… Але в дев’ять місяців при виписці з чергового стаціонару прозвучала реальність – діагноз ДЦП. Лікар Ромочки сказала, що у сина не просто дитячий церебральний параліч, а дуже важка форма. Сказала, що дуже часто люди з таким діагнозом все своє життя вміють тільки лежати… Але батьки не опустили руки і вирішили боротися за своє таке довгоочікуване і єдине дитя, за його повноцінне життя, його щастя. Почалися нескінченні надомні масажі, спеціальна зарядка і ліки. Працювали з більшістю найкращих фахівців міста. Ромі стало трохи краще, але результат був дуже малий. Потім пройшли багато курсів у відомій клініці професора Козявкіна, працювали з логопедами, возили в санаторій, займалися іпотерапією. Прогрес у стані Ромочки був очевидний, проте сидіти і стояти хлопчик так і не навчився… А потім мама хлопчика почула про Центр інтенсивної терапії від побувавших там мам, де використовуються в даному лікувальному закладі методики сотворили з їхніми дітьми «ДИВА». А всі дива в житті дітей з церебральним паралічем – це кропітка важка наполеглива праця в руках досвідчених лікарів. Уже майже втративши надію і отримавши не обнадійливі прогнози на просторах рідної країни (а в одному з центрів нас навіть відмовилися прийняти до себе на курс через важкість і «безперспективність» діагнозу), батьки вирушили за щастям в Центр інтенсивної терапії «Olinek». І крига щодо фізичних можливостей тріснула! На сьогодні, завдяки допомозі небайдужих людей, вже пройшли в даному центрі кілька курсів. Рома навчився добре пересуватися катанням, навчився стояти близько восьми хвилин біля опори, лише періодично спираючись на стіл, щоб утримати свою рівновагу. На сьогоднішній день хлопчик може при підтримці за тулуб може пройти одним махом більше 25 метрів. Під час передостаннього курсу в центрі Ромочка вперше в житті самостійно сів!!! І хоча майже відразу він завалився на бік, втративши рівновагу, але у нього це вийшло! Після цього йому вдалося так самому підняти свою спинку ще вісім разів. Але для того, щоб навчити повноцінно сидіти такой дитині потрібно регулярно професійно і наполегливо працювати над зміцненням його спинки, а також його балансом. Доктора рекомендують протягом 2015 року пройти Ромі ще три курси по даній методиці… Однак, інформаційну та яку небудь іншу допомогу звичайним батькам знайти дуже важко, а ДЦП, на жаль, така хвороба, яка не чекає і якщо своєчасного лікування немає – дуже швидко розвиваються ускладнення.
Курс в Центрі інтенсивної терапії «Козявкіна» хлопчику призначені на вересень.
Просимо усіх небайдужих людей допомогти маленькому Ромі здійснити заповітну мрію!!!
