Історія та звернення зі слів матері:
” Він може назвати овочі та фрукти кількома мовами, знає транспорт краще за багатьох дорослих. Але іноді йому важко зрозуміти навіть те, що для нас здається простим: що зараз безпечно, куди ми їдемо і чому не можна зробити все саме так, як він хоче».
Макара я народила на 34-му тижні вагітності. З самого початку його шлях був складнішим, ніж у більшості дітей. Зараз у нього діагностовано атиповий аутизм із когнітивною недостатністю, помірною розумовою недостатністю, гіперкінетичним розладом поведінки та системним недорозвиненням мовлення 1–2 ступеня.
За цими складними словами стоїть мій син — допитливий, захоплений, дуже особливий хлопчик.
Макар легко запам’ятовує іноземні слова. Він знає багато овочів і фруктів — може впізнати їх і назвати. Його особлива любов — залізниця та громадський транспорт. Він може із величезним інтересом спостерігати за потягами, маршрутами, транспортом. А коли має гарний настрій, із задоволенням допомагає мені на кухні.
Але водночас його світ дуже непростий. Макар погано відчуває власне тіло та небезпеку. Він може не розуміти, що ситуація небезпечна, тому потребує постійного контролю дорослого.
Йому надзвичайно важко змінювати звичний порядок речей. Новий маршрут, незнайоме місце, зміна планів або ситуація, яку він не очікував, можуть викликати сильну тривогу та поведінкову кризу. Найскладніше для нас — моменти, коли щось відбувається не так, як хоче Макар.
Він може кричати, бити мене, кусати себе або намагатися будь-яким способом домогтися бажаного. У такі моменти він втрачає контроль над своєю поведінкою, і це стає небезпечним і для нього, і для мене.
Я не хочу, щоб його майбутнє залежало від того, наскільки добре він зможе силою домогтися свого.
Я хочу навчити його іншого.
Навчити просити словами або доступним йому способом.
Навчити чекати.
Навчити переживати відмову.
Навчити безпечно реагувати на зміни.
Навчити краще розуміти власне тіло та навколишній світ.
Навчити взаємодіяти з іншими людьми та поступово ставати самостійнішим у повсякденному житті.
Для цього Макару необхідні регулярні заняття з психологом, поведінковим терапевтом та логопедом. Це не одноразова допомога. Для нього важлива системна, постійна реабілітація, тому що саме регулярна робота дає можливість поступово закріплювати нові навички та переносити їх із занять у звичайне життя.
Я — його мама і фактично єдина людина, яка постійно поруч із ним. Я роблю все, що можу, але самостійно забезпечити необхідний обсяг реабілітації мені дуже важко.
Тому я звертаюся по допомогу. Я не прошу зробити Макара «таким, як усі». Я прошу допомогти йому навчитися жити у своєму світі безпечніше, спокійніше та самостійніше.
Бо за діагнозами є хлопчик, який любить потяги, захоплюється транспортом, знає овочі та фрукти, цікавиться мовами і любить допомагати мамі. І я дуже хочу, щоб одного дня він міг користуватися своїми здібностями не лише поруч зі мною, а й у більш самостійному житті.
Будь ласка, допоможіть Макару продовжити реабілітацію. Ваша підтримка — це не просто оплата занять. Це можливість для нього навчитися навичок, які для інших дітей формуються природно, а для Макара потребують щоденної праці.
Допомогти Макару — означає подарувати йому більше безпеки, самостійності та можливостей у майбутньому.
Якщо ви можете підтримати Макара — навіть невеликий внесок допоможе оплатити його заняття та наблизити його до більш самостійного життя. ”
На даний момент відкрито збір коштів на соціально-побутову реабілітацію в Інклюзивному центрі “Світ можливостей” на загальну суму 30 000 грн.
ДАВАЙТЕ РАЗОМ ТВОРИТИ ДОБРО!!!
